Мета: сформувати у п’ятикласників поняття «сила
слова»; розвивати вміння вибирати слова відповідно до ситуації спілкування;
виховувати почуття відповідальності за власні вчинки та любові до рідних людей.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, текст оповідання,
таблиці.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Народна творчість.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
1. Вітання з класом.
2. Перевірка присутніх на уроці.
3. Перевірка готовності учнів до уроку
(наявність зошитів, текстів, роздаткового матеріалу).
ІІ. Актуалізація
знань учнів.
Кажуть люди, що язик голові не приятель. Народ
підмітив прикрі випадки у житті людей,
коли дитина щось сказала, не подумавши, і образила свого друга або й дорослу
людину, або сказала щось неприпустиме і тепер «пече раків». А цього могло б і
не бути, якби дитина перед тим, як щось сказати, добре подумала над своїми
словами. Недарма ж у народі кажуть: «Сім раз відмір, а раз одріж». Це
насамперед відноситься до людського спілкування. Бо слово для кожного з нас має
величезне значення. Недаремно і в Біблії сказано, що першим було слово, а вже
потім — все інше. Тому й запевняє наш народ, що слово старше, як гроші. Чимало
є прислів’їв і приказок про важливість слова для людини. Тому зі словами треба
поводитися обережно, зважати на те, яке слово можна вживати у даному випадку, а
яке — ні, що можна сказати, а про що краще помовчати, бо «слово — не горобець,
випустиш — не спіймаєш». Горобця важко спіймати, але все ж таки можна. А от
сказане слово не спіймаєш, воно вилетіло з твоїх вуст і подалося у світ, його
почули люди. Слово має надзвичайно велику силу і владу. Воно може нести важливу
інформацію, а може образити і скривдити людину. Тому зі словами треба бути
обережним.
Отож, про те, як слово може вплинути на
людину, ми поговоримо сьогодні, прочитавши оповідання відомого педагога Василя
Олександровича Сухомлинського «Образливе слово».
ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.
1.
Колективне читання оповідання «Образливе
слово».
2.
Бесіда за змістом прочитаного оповідання.
·
Яке найперше враження виникло у вас після
прочитання твору?
·
Чому і чим Син образив Матір?
·
Як Матір відредагувала на образу Сина?
·
Коли Син попросив вибачення у Матері? Чому він
зробив це вже у дорослому віці?
·
Чи забула Мати цю образу? Поясність свою
думку?
·
Чому Мати не змогла образливе слово Сина?
·
Поясність, як ви розумієте кінцівку твору?
3.
Отже, у цьому творі можна простежити три образи – Мати,
Син-школяр та дорослий Син.
Зараз з допомогою схеми ми спробуємо
відобразити, як ці три образи взаємодіють між собою.
Отже,
Мати, люблячи свого Сина все життя, все ж таки, тримала на нього образу чи ні?
Якщо так, то поясніть, чому?
Творче завдання.
Знайдіть у тексті слова, які підтверджують
образу Матері на Сина. Поясність їх значення.
Заплакала Мати
Посмутніла
З’явились сльози
Рана
Отож, Матір, справді, образило слово Сина, але і його все життя мучила совість. Що ж це таке «совість»?
Робота зі словником.
Совість – це так зване моральна свідомість індивідуума. Совість дозволяє
людині бути переконаним у тому, робить він добро або зло. Совість також дає
можливість морально оцінити свої вчинки.
Чи, дійсно, у Сина була совість? Знайдіть у тексті слова, які це
підтверджують.
Син і Мати – це нерозривні, кровно зв’язані, рідні люди. Але, інколи,
навіть між рідними людьми з’являється стіна, своєрідний бар’єр, який відділяє
їх одне від одного. На це існує багато різних причин, однією з них може бути
необдумано сказане слово, яке назавжди ранить серце рідній людині.
Спробуємо схематично відобразити вищесказане.
НАЙРІДНІШІ ЛЮДИ
О
Б
Р
А
З
Л
И
В
Е
СЛОВО
Саме слово залишило у серці Матері образу на все життя. Хоч і була ця
образа десь глибоко в серці, але Мати постійно про неї пам’ятала, бо, як
говорить народна мудрість: «Рана загоїться, зле слово – ніколи».
Отже, слово має неабияку силу. На вашу думку, в чому ж ця сила? А
допомогти у відповіді на це питання зможе народна творчість.
А зараз ми з вами вже можемо визначити тему й основну думку цього
оповідання.
Тема твору: зображення сили слова.
Основна думка твору:
показати, до чого може призвести необдумано
сказане образливе слово.
IV. Підсумок уроку.
Таким чином, ми з вами опрацювали оповідання Василя Сухомлинського
«Образливе слово», визначили силу слова, як воно може впливати на людей,
підсумували вивчення твору темою та основною думкою.
І насамкінець доречним буде прочитання поезії, яка ще раз доводить
силу слова у нашому житті.
Будь, мій хлопче, молодець
І не кидайся словами.
Слово — це не горобець,
І воно летить за нами.
Й до душі людської йде
І лишається там жити.
Й не дівається ніде,
Буде зло в серцях творити.
Слово — це вам не полова,
А язик не помело.
Вибирай потрібне слово,
Щоб чудово всім було.
Щоб слова були хороші
І любов в собі несли.
Слова старші аніж гроші,
Вони першими були.
V. Домашнє завдання.
Написати твір «Сила слова у моєму житті».
Василь Сухомлинський
Образливе слово
Одного разу Син розсердився і згарячу сказав
Матері образливе, грубе слово. Заплакала мати. Схаменувся Син, жаль стало йому
Матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір.
Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною.
Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до землі й
говорить:
— Простіть мені, Мамо, за образливе слово.
— Прощаю, — сказала Мати й зітхнула.
— Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе
слово.
Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах
з'явились сльози. Каже вона синові:
— Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від
колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід
глибокий зостається.
.jpg)